Привітати народного артиста України Миколу Олександровича Янченка з ювілеєм прийшли сотні людей, два масштабних концерти тримали його на сцені практично цілий день. «Коля, не падать!» — командувала йому бойова подруга Наталя Фаліон з «Лісапетного батальйону». Микола Янченко зараз у розквіті таланту і творчих сил, а кожна крапля таланту, як відомо, вимагає море праці.

– Тільки близькі люди знали, що хоч Микола Янченко весело співає, та його серце надривається, — звернувся до глядачів пан Микола. — Рідного сина Сашу, студента 3 курсу Тульчинського музичного училища, жорстоко побили троє хлопців-нелюдів. І ми з дружиною більше не бачили сонця! Наталя, моя дружина, місяцями не виходила з лікарні Ющенка. Коли вже не було надії, коли ми вже чекали найгіршого — Бог змилостивився! Вклоняюсь самовідданим лікарям, але ліки… Я ніколи не думав, що в нашій державі можуть тупо вбивати дітей і нікому навіть 15 діб за це не дадуть! На неякісних ліках пишуть якого завгодно виробника. Лиш коли нам привезли ліки з Польщі, з Молдови — все стало по-іншому. Син знову з нами!

«Дякую Тобі, Всевишній! Знов мені зацвіли вишні у саду, де стежка поросла…»

…Цього дня, 14 грудня, син Олександр Янченко працював на концертах, забезпечував безперебійну роботу апаратури і виходив до глядачів разом з батьком і матір’ю…

Сім’я для Миколи Олександровича — найвища цінність. Він розповідав, як маленьким хлопчиком залишився без мами, як на шляху до школи місив болото на сільських дорогах, мугикаючи популярні в ті роки мелодії. Вчився у школах Канави, Колюхова, Сутисок, а після закінчення Тульчинського культурно-освітнього училища більше 20 років керував будинком культури у Моївці Чернівецького району. Тут і розвинувся його дар композитора і співака. Одні назви його пісень чого варті — «Весілля в шалаші», «Яблуня пепінка», «Наливай, кума», «Ой, чого ти, мамо, посивіла рано»…

«Ой, чого ти, мамо, посивіла рано, а була ж у тебе золота коса… Це тому, мій сину, що життя з полином Бог у мою косу зачесав»

– Шкодую, що зараз весілля справляють у ресторанах, де замість музики — комп’ютер. На все життя запам’ятав сільські весілля у шалаші, коли у Ямпільському, Могилів-Подільському, Шаргородському районах весільні фрейлики своїми трубами так «підривали» сотні гостей, що ніхто не міг всидіти, — згадував артист.

«…Всі гості в шалаші співали від душі. Як жаль, що лиш комп’ютер нині в моді…»

Він неодноразово обирався депутатом Вінницької обласної ради. Сьогодні ім’я і творчість народного артиста Миколи Янченка добре знають в Україні і в США, Канаді, Японії, Польщі, Словаччині та ін. країнах. Але ніяким бубликом не виманиш його з рідної Вінниччини, бо село назавжди «прописалося і розквітло» в його серці. Микола Янченко заснував фестиваль народної пісні «Мамина піч», який щорічно відбувається 2 серпня, на пророка Іллі, у Канаві Тиврівського району і збирає тисячі глядачів.

– Скільки б не казали, що це Київ зробив мільйонні перегляди «Лісапетному батальйону», але стартанули вони на «Маминій печі» завдяки фірмі «Мед»! — представив ювіляр «наймирніший загін спецпризначення» Наталі Фаліон.

«Ганька барабан товче», — заспівали жіночки, бо мужики, бачите, або за кордоном, або п’яні, от і лишилась тільки «Баба на баяні». Гірка правда!

Звучали улюблені всіма пісні у виконанні самого Миколи Янченка, Тетяни Денисюк і Вікторії Гнатюк, Станіслава Городинського, Ігоря Юрковського, Павла Доскоча, Михайла Моди, Олександра Кварти та багатьох-багатьох інших талановитих виконавців. А на сцені виросла «скирда» квітів і подарунків, ювіляр жартував, що мікрофона поставити ніде. З-за океану, із штату Каліфорнія, іменинника привітали американські українці. За пісню «Кума-Зима» Микола Янченко отримав нагороду від української діаспори США.

– Якщо згадати мої роки, то я ніколи не намагався сісти біля начальства. Йшов до трактористів, до простих людей… Їх все життя оспівував, бо вони і є справжньою Україною! — поділився Микола Янченко. – Зараз українська музика на підйомі, так що роботи попереду багато.